напруження[напру́ження]

напру́ження -я, с. 1》 Дія за знач. напружити і напружитися . 2》 Стан піднесення, збудження, зосередження сил під час здійснення чого-небудь. Ре а кція напр у ження — комплекс пристосувальних реакцій організму, направлених на мобілізацію його енергетичних та пластичних ресурсів. || Крайня межа, вищий ступінь у здійсненні чого-небудь. 3》 перен. Скрутне, тяжке становище де-небудь, із чим-небудь. 4》 спец. Величина тиску або розтягання, що виникає в твердому тілі внаслідок зовнішніх впливів (сили, температури і т. ін.). Механ і чне напр у ження — міра внутрішніх сил, які виникають в окремих елементах машин і споруд під впливом зовнішніх сил.

НАПРУ́ЖЕННЯ, я, с. 1 . Дія за знач. напру́жити і напру́житися. Від напруження у Тамари зашуміло в голові, замиготіло в очах (А. Хижняк); В мені було щось із вдачі факторів, з їх нахилом і замилуванням до якнайбільших напружень волі (М. Грушевський). 2. Стан піднесення, збудження, зосередження сил при здійсненні чого-небудь. Вона жила у вічному напруженні, її рухи зробились жвавими, нервовими, а малі чорні очі неспокійно поблискували (М. Коцюбинський); Втомлена від надлюдського душевного напруження, Катерина, стуливши повіки, припала головою до паперів (Ірина Вільде); Всі слухачі перебувають у дуже нервовому напруженні, ніби чекаючи наближення чогось надзвичайного (О. Довженко); // Крайня межа, вищий ступінь вияву чого-небудь. В момент крайнього напруження боротьби, коли немає жалю і милосердя, – його нерви не витримують (В. Еллан-Блакитний); Треба було знову пережити смертельне напружен…