насип
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
НА́СИП, у, ч. 1. Штучне земляне підвищення. Ліворуч видно було високий насип (Іван Ле); Іван в річковій воді вимив ноги, пройшовся по насипу вузькоколійки (С. Чорнобривець). 2. Насипана купа чого-небудь. Зберігаючи кукурудзу, треба встановити систематичний контроль за її станом, оглядаючи її і вимірюючи температуру в насипі качанів (з наук.-попул. літ.). 3. діал. Напірник. У ванькирі поміж ліжками, на яких лежали гори перин і подушок у червоних насипах, при столику .. сиділо кілька грушатицьких селян (І. Франко).
«насипати» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | насип | на́сипи |
| Родовий | на́сипу | на́сипів |
| Давальний | на́сипові / на́сипу | на́сипам |
| Знахідний | насип | на́сипи |
| Орудний | на́сипом | на́сипами |
| Місцевий | на́сипі / на́сипові / на́сипу | на́сипах |
| Кличний | на́сипе | на́сипи |
Літературні засвідчення
Колія закінчиться, врізавшись у кам’янистий насип, тож Цумбрунненові доведеться якийсь час продиратися крізь ліщинові зарості, знову шукаючи легковажно полишену лісову дорогу.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)