настил

НА́СТИЛ¹, у, ч. 1. Поверхня чого-небудь, утворена з настелених дощок або чогось іншого. На дерев'яному настилі мосту .. тупотіли коні, лунали кроки багатьох людей (С. Скляренко); Троє жінок і двоє чоловіків, упираючись ногами в дерев'яний настил на поромі, налягали на весла (М. Руденко); Їхали підводи з пораненими, з військовим припасом, артилеристи котили дерев'яними настилами вулиці гармати (П. Кочура); Машини рушили. Заспівав вітер, дихнуло холодом. Загуркотів настил моста під колесами (О. Бердник); Лис .. почав зв'язувати докупи засохле листя очерету – робити настил по болоті (В. Багірова); Дерев'яний настил був .. гладко пошліфований незліченними зусиллями попередніх танцювальників (Ю. Андрухович). 2. чого, який. Те, що покриває що-небудь, настелене на чомусь. Дорош приніс вила, став копирсатися ними у твердому настилі гною (Григорій Тютюнник); Пробиваючи густий настил почорнілих за зиму опалих голок, з'явились перші голубі проліски (Ю. Збанацький); За кістяками загорожі під музейними стінами я зауважив жовтий настил листопаду (Ю. Іздрик); // Шар снігу на чому-небудь. Обабіч по сніговому настилу риссю йде кіннота (Н. Рибак); Вітер посилювався, і вже чути було скреготання перших крижинок, які він зривав і котив по сніговому настилу (М. Трублаїні); Сніговий настил укрив болота й береги річок (Б. Антоненко-Давидович). НА́СТИЛ², у, ч. Різновид вишивки – гладь. Певні стовпчики вишивають не настилами, як у мережці, а способом обкидання двох сусідніх прутинок (з навч. літ.). НАСТИ́Л, у, ч. Те саме, що настила́ння. Для настилу підошви стелажів можна використати азбоцементні шиферні плитки (з навч. літ.).