насухо[на́сухо]

НА́СУХО, присл. 1. До повної сухості; досуха. Місяць був ясний і блискучий, як золотий турецький ятаган, на якого хукнули парою і насухо протерли оксамитом (Григорій Тютюнник); Горовий встав. Не поспішаючи, умився холодною водою до пояса й витерся насухо (А. Мороз). 2. перен., розм. Без уживання спиртних напоїв. – Е! це вже негарно, – каже Антосьо, – люди добрі зійшлись та насухо повинні виходити, чи що? (А. Свидницький); Довелось обмежитись лимонадом. Що ж: хай буде насухо, без випиття. Хай вважається цей день ще й Днем Здорової Тверезості! (О. Гончар). 3. спец. Без застосування в'яжучого розчину. Спочатку кладка стін з тесаних каменів робилася насухо (з наук. літ.).