наука[нау́ка]

нау́ка -и, ж. 1》 тільки одн. Одна з форм суспільної свідомості, що дає об'єктивне відображення світу; система знань про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на навколишній світ. 2》 Окрема галузь цих знань. || тільки одн. Напрям у якій-небудь галузі знань, названий ім'ям його засновника. 3》 тільки одн. Освіта, навички, знання, набуті людиною в процесі навчання, життєвого досвіду. 4》 тільки одн. Те, що повчає, дає життєвий досвід; порада, урок, напучення. Для на у ки; У (на) на у ку — для застереження від прикрих помилок. 5》 тільки одн. , заст. Навчання. Віддавати у науку .

НАУ́КА, и, ж. 1. тільки одн. Система знань, що історично склалася і безперервно розвивається, про закономірності розвитку природи і суспільства та способи впливу на оточуючий світ. Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, всі сили свої оддає українській літературі й науці (М. Коцюбинський); – Наука, Ірен, сувора. Щоб опанувати її, треба стати її рабом, треба віддати їй весь час і всі думки (В. Підмогильний); Науці й освіті зобов'язані ті країни, які, базуючись на використанні високих технологій, йдуть далеко попереду в економному розвитку (з наук. літ.); // Особливий вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на одержання, уточнення і виробництво об'єктивних, системно-організованих і обґрунтованих знань про природу, суспільство та мислення. 2. Окрема галузь цих знань. – Я .. обрав долю кібернетика. Ця наука владно вторгалася у свідомість людства, в техніку, в побут (О. Бердник); Мо…