недобре[недо́бре]

НЕДО́БРЕ. 1. Присл. до недо́брий. Білограй несамохіть провів поглядом його [пужална] політ, потім недобре глянув на Джигуна (Ю. Мушкетик); Його спокійне обличчя стало злостивим, недобре засвітилися темні очі (М. Стельмах); На його правій скроні недобре темнів рубець; певно, слід від поранення осколком (Ю. Бедзик). 2. присл. Погано, не так, як треба, гірше від звичайного. – Чи йому недобре дома жилося? чи він у чому недостачу терпів?.. (Панас Мирний); Якось він [Марко] недобре прикрив лантух, кури повилазили і давай літати по хаті (Григорій Тютюнник); – Я й сама раніш, часом, недобре про неї думала (А. Головко); // у знач. безос. пред. – Бачу, що мені недобре тут буде! (Марко Вовчок); – І в нас буде, як і в людей. А то все якось старі звичаї переводяться, а це недобре, – обізвався Филін (І. Нечуй-Левицький); // Неправильно. Він усе думав, нащо то Бог так вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним дав панство й степи, й лани, а другим дав важку працю, бідність (І. Нечуй-Левицький); – Ні. Недобре зробив батько, – глухо якось, з протягом почав Чіпка... (Панас Мирний); // Неприємно. Щось підкотилось в Дорі під серцем і так недобре розлилось по руках і ногах (М. Коцюбинський); “Дівка вона, видимо, хороша. Душевна. Але ж Орися. Ху, чорт, як недобре вийшло” (Григорій Тютюнник). 3. у знач. безос. пред. Негаразд, неблагополучно, не все в порядку. Чекаю завжди твоїх листів нетерпляче, все мені здається, що вдома що-небудь недобре, що хтось слабий (М. Коцюбинський); Не знать, звідки і ким пронеслося, що в Павла у хаті недобре... (Марко Вовчок); // Не годиться, не слід, не варто. Данило підіймає дівчинку на руки, притискає до грудей. А тій стає радісно і соромно: адже батько бачить, як пестять її, а це вже недобре (М. Стельмах); // Незручно, непристойно. А Варка у дворі щовечора – .. чи добре, чи недобре се було – вона того не питалася, вона й разу об тім не подумала, не помислила (Марко Вовчок). 4. у знач. безос. пред. Про поганий фізичний або душевний стан людини. – Ох, недобре мені, Трохиме, – шепоче Мотря, – смертонька моя (В. Винниченко); Дівчина побачила, що з Івановою матір'ю сталося недобре, підхопила її під руки й відвела вбік (С. Чорнобривець).