недотепа[недоте́па]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
НЕДОТЕ́ПА, и, ч. і ж., розм. 1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина. – Що ти таки, старий, думаєш з ним [сином], що він до зросту дійшов, а така недотепа – нічого робити не вміє? (з казки); Виросте ж людям на сором отака недотепа, що й тарілки помити як слід незугарна (Ю. Збанацький); // Уживається як лайливе слово. – Хотіла учительку вдарить, а стьобнула себе по очах, недотепа (В. Кучер). 2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень. Покійний батько казав, що заколоти влаштовують невдахи і недотепи, а для розумного чоловіка будь-яка влада від бога! (М. Циба).
«недотепа» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 21 форма · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | недоте́па | недоте́пи |
| Родовий | недоте́пи | недоте́п |
| Давальний | недоте́пі | недоте́пам |
| Знахідний | недоте́пу | недоте́п |
| Орудний | недоте́пою | недоте́пами |
| Місцевий | недоте́пі | недоте́пах |
| Кличний | недоте́по | недоте́пи |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| недоте́пи | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
Снуючи отак невеселі думки серед базару, чоловік саме минав лоток, на якому сидуха продавала мак, як йому причулося, ніби хтось, сміючися, називає його на ймення, кепкуючи з нього, що він поводиться, як недотепа, не знаючи, що він носить скарб у власному роті.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)