ненадійний[ненаді́йний]

ненаді́йний -а, -е. 1》 Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. || у знач. ім. ненад і йні, -них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь. || На якого не можна покладати які-небудь надії. 2》 Який викликає сумнів, побоювання щодо своєї міцності, якості і т. ін.; неміцний. || Який не може забезпечити, гарантувати успіх, досягнення певної мети і т. ін. Ненадійний захист .

НЕНАДІ́ЙНИЙ, а, е. 1 . Якому не можна вірити або довіряти, на якого не можна покластися. – Серед тих півтисячі солдатів запасного полку хіба що сотня набереться таких, котрим можна без риску довірити зброю. А решта – дуже ненадійний народ (А. Головко); [Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік – Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко); // у знач. ім. ненаді́йні, них, мн. Ті, кому не можна вірити або довіряти в чомусь. Іван умів завчасно віддалити ненадійних (П. Колесник); // На якого не можна покладати які-небудь надії. – А чого це не чути веселих пісень та дзенькоту чарок? – На вас чекали, – одказала Варя. – А для чого ж на мене чекати? Я гість ненадійний, непосидючий (Д. Ткач). 2. Який викликає сумнів, побоювання щодо своєї міцності, якості і т. ін.; неміцний. Не можуть такі ненадійні турбіни стояти на наших .. станціях (В. Собко); Вештався [Юрко] навколо…