несправність[неспра́вність]

неспра́вність -ності, ж. Стан за знач. несправний 1). || Пошкоджене місце, що робить весь предмет непридатним для дії, використання. Значн а неспр а вність — несправність, що порушує хоча б одну з основних функцій об'єкта. Крит и чна неспр а вність — несправність, що може призвести до травмування людей, значних матеріальних збитків тощо. Незначн а неспр а вність — несправність, що не порушує жодної з функцій об'єкта, а викликана порушенням будь-якої допоміжної функції. П о вна неспр а вність — несправність, що характеризується повною нездатністю об'єкта виконувати всі потрібні функції. Частк о ва неспр а вність — несправність, що викликає нездатність об'єкта виконувати частину потрібних функцій.

НЕСПРА́ВНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. неспра́вний 1. – Струмінь води, повернутий на корму, проте, одразу припинився через несправність помпи (Ю. Яновський); // Пошкоджене місце, що робить весь предмет непридатним для дії, використання. Знову кинулась [Ніна] до мотора, та ніяк не могла знайти несправність (Є. Кравченко). (1) Частко́ва неспра́вність – несправність, що викликає нездатність об'єкта виконувати частину потрібних функцій.