нечепура[нечепу́ра]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
НЕЧЕПУ́РА, и, ч. і ж. Людина, яка в побуті, одязі, особистих речах і т. ін., не дотримується чистоти, порядку, правил гігієни. Мелашка сама додивлялась при вдяганні [Богдана], осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі. – А то побачить пані Мотрона нелад у строї, ще нечепурою назве мене... (Іван Ле); Вовка написав обіцянку тримати всі книжки й зошити, як новенькі. Подумайте, мій нечепура Вовка – і таке обіцяє! (О. Іваненко).
«нечепура» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 21 форма · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | нечепу́ра | нечепу́ри |
| Родовий | нечепу́ри | нечепу́р |
| Давальний | нечепу́рі | нечепу́рам |
| Знахідний | нечепу́ру | нечепу́р |
| Орудний | нечепу́рою | нечепу́рами |
| Місцевий | нечепу́рі | нечепу́рах |
| Кличний | нечепу́ро | нечепу́ри |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| нечепу́ри | множина, знахідний |
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)