нечисть[не́чисть]

НЕ́ЧИСТЬ, і, ж., збірн. 1. Бруд, сміття, покидьки і т. ін. На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний); Від них [ріпників] на сто кроків віє нестерпний дух нечисті (І. Франко); Після кожної війни цей колодязь чистять. Збираються чабани, .. по черзі спускаються у вогку колодязну глибінь, щоб вибирати звідти різну нечисть, мул, залізяччя... (О. Гончар). 2. розм. За релігійними уявленнями – пов'язана зі злим духом сила: чорт, біс, дідько, сатана, відьма і т. ін.; нечиста сила, чортовиння, чортівня. Уночі сови та сичі покрикували [у палаці].. на всю околицю, а люди казали – то куці, між ними заходили страшенні перекази про чортовину, відьом, вовкулаків та другу нечисть (Панас Мирний); – Ходив я, ходив, а тоді сів на якесь чортовиння і думаю, що треба мені отут чекати світанку, доки ота вся нечисть на мітлах не розкомандирується по своїх квартирах (Григорій Тютюнник). 3. перен. Тварини, комахи і т. ін., що викликають у людини огиду, неприємні почуття і т. ін. [Кирило:] Як захоче господь покарати, то відкіля те й лихо вирине: і ховрах, і кузка, і гемонська муха, і всяка нечисть!.. (М. Кропивницький); Старий Інокентій Гамалія клявся привселюдно, що бачив, як на світанку з Беєвої гори текла, як вода, ще одна нечисть: пацюки (Григорій Тютюнник); – Та сідайте ж, сідайте. А то й прилягти можна. Ви не сумнівайтесь, ніякої нечисті в нас немає (М. Руденко). 4. збірн., перен., зневажл. Негідні, нікчемні люди; погань, наволоч, негідь. Довго обмірковували Лапшевич з Кузькою наступ на всяку нечисть у селі (П. Панч).