ноги[но́ги]

нога́ -и, ж. 1》 Одна з двох нижніх кінцівок людини. || Одна з кінцівок деяких тварин і птахів. Зводитися на ноги — а) підростати, ставати дорослим, самостійним; б) одужувати, поправлятися після хвороби; в) (перен.) розвиваючись, досягати певного рівня; г) ставати заможним. Іти [нога] в ногу — а) ступати тією ногою, якою ступають інші; одночасно, в такт з іншими; б) (перен.) погоджувати з ким-, чим-небудь свої дії, погляди і т. ін. На короткій (дружній) нозі — бути з ким-небудь у близьких, дружніх стосунках. На широку ногу — багато, розкішно (жити). Не чути [під собою] ніг — а) швидко бігти; б) відчувати сильну втому в ногах від надмірного бігання, ходіння; в) від приємних почуттів бути енергійним, рухливим. Поставити на ноги — а) виростити, виховати; б) вилікувати; в) з відсталого вивести в передові; зробити заможним; г) (перев. у сполуч. зі сл. усіх) примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку. Ставати на коротку ногу — вступати в близькі, дружні стосунки. 2》 Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін.

НОГА́, и́, ж. 1. Одна з двох нижніх кінцівок людини. Вона ж не спала, не журилась, Сиділа, ноги устромила В гарячий попіл (Т. Шевченко); Морщачись, Погиба скидає з правої ноги тіснуватий чобіт (М. Стельмах); // Одна з кінцівок деяких тварин та птахів. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Л. Глібов). 2. Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін. Крокв'яні ноги врубувалися у верхній вінець зрубу, а кінці ніг .. випускалися над поверхнею стіни для утворення навісу (з наук. літ.); Ноги стола. Бода́й тобі́ ру́ки і но́ги полама́ло! див. полама́ти; Вибива́ти (перебира́ти) нога́ми див. вибива́ти; Відстоя́ти но́ги див. відсто́ювати; Відтанцюва́ти но́ги див. відтанцьо́вувати; Встава́ти на но́ги див. устава́ти; Збива́ти / зби́ти з ніг див. збива́ти; Збива́ти / зби́ти но́ги див. збива́ти; Збива́тися / зби́тися з ноги́ див. збива́тися; Ле́две (ледь, наси́лу, че́рез си́лу) пересува́ти (пересо́вувати) но́ги (нога́ми) див. пересува́ти; Ле́две (ледь, наси́лу, че́рез си́лу) су́нути но́ги (нога́ми) див. су́нути; [Ле́две] пле́нтати нога́ми див. пле́нтати; Набива́ти / наби́ти но́ги див. набива́ти; Наси́лу (ле́две) переступа́ти (нога́ми) див. переступа́ти; Ніг не [зду́жати] підволочи́ти / підволокти́ див. підволіка́ти; (1) Но́ги (ру́ки і т. ін.) мов (як, ні́би і т. ін.) чужі́ – не підвладний кому-небудь, який утратив чутливість, здатність нормально рухатися перев. від перевтоми. Треба було ще піти до річки, але ноги були як чужі (з наук.-попул. літ.); Переволіка́ти / переволокти́ но́ги див. переволіка́ти; Підбива́ти / підби́ти но́ги див. підбива́ти; Плазува́ти в нога́х див. плазува́ти; Плу́татися нога́ми див. плу́татися; Повали́ти з ніг див. повали́ти¹; Позбива́ти з ніг див. позбива́ти; Позва́лювати з ніг див. позва́лювати; Потрі́бно, як соба́ці п'я́та нога́ (як соба́ці здра́стуйте, як торі́шній сніг і т. ін.) див. потрі́бно; Припада́ти (ки́датися, па́дати і т. ін.) до ніг див. припада́ти; Припада́ти на но́гу див. припада́ти; Ско́чити на но́ги див. ско́чити; Умива́ння ніг див. умива́ння; Умива́ти но́ги див. умива́ти. ◇ (2) [Аж] но́ги гуду́ть у кого – хто-небудь відчуває сильний біль в ногах від тривалого ходіння. – От я за останні дні добре нагулявся, аж ноги гудуть (В. Собко); [Аж] рва́ти [нога́ми (копи́та́ми)] зе́млю див. рва́ти; Аж у но́ги лоско́че див. лоскота́ти; (3) Без за́дніх ніг: а) (зі сл. спати) міцно, непробудно. Потім [після роботи], наче мертвий, падаєш на покіс і до самого ранку спиш без задніх ніг, навіть на вечерю не дивишся (М. Стельмах); Невже Мартоха забула, який ниньки [нині] день святковий, невже спить без задніх ніг чи по сусідах повіялась? (Є. Гуцало); б) (зі сл. бути, лежати) у стані стильної втоми або сп'янінні. Репортер .. “з горя” напився і лежав в Бергмановому саду, як то кажуть, без ніг (М. Хвильовий); Би́ти но́ги (рідше чо́боти) див. би́ти; Бра́ти / взя́ти но́ги на пле́чі (в ру́ки, за по́яс) див. бра́ти; Бра́тися в но́ги див. бра́тися; Бу́ти ги́рею на нозі́ див. бу́ти; Вали́ти (зва́лювати, валя́ти) / звали́ти з ніг див. вали́ти¹; Вали́тися (па́дати) / звали́тися з ніг див. вали́тися¹; Валя́тися під нога́ми див. валя́тися; Вві́ритися / ввіря́тися нога́м див. ввіря́тися¹; Верті́тися (крути́тися) на нога́х див. верті́тися; Вибива́ти / ви́бити ґрунт з-під ніг див. вибива́ти; Ви́їхати впере́д нога́ми [з ха́ти] див. виїжджа́ти; Ви́нести / вино́сити нога́ми впере́д (напере́д) див. вино́сити; Ви́нести / вино́сити но́ги див. вино́сити; Ви́тягти (ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягну́ти) / витяга́ти (витя́гувати, простяга́ти) но́ги див. витяга́ти; Ви́ходити (відходи́ти, відбі́гати) но́ги див. вихо́джувати¹; Відбива́тися (відма́хуватися, відхре́щуватися) / відби́тися (відмахну́тися, відхрести́тися) рука́ми [й нога́ми] див. відбива́тися; Відбира́ти / відібра́ти но́ги (ру́ки, ру́ки й но́ги) див. відбира́ти; Відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), див. відкида́ти; Вкри́тися нога́ми див. укрива́тися; Вста́ти на лі́ву (не на ту) но́гу див. устава́ти; Втрача́ти / втра́тити ґрунт під нога́ми див. утрача́ти; Ґрунт (земля́) хита́ється (повзе́, су́неться і т. ін.) під нога́ми чиїми <�Грунт попо́вз з-під ніг у кого і без дод.> див. ґрунт; Дава́ти / да́ти во́лю нога́м див. дава́ти; Дай / дава́й Бо́же (Бог) но́ги [, а чорт коле́са] див. дава́ти; Да́ти нога́м зна́ти див. дава́ти; Два чо́боти – па́ра (на одну́ но́гу) див. чо́боти; (4) Де вже но́ги не носи́ли – хто-небудь багато ходив скрізь, побував у багатьох місцях. Пішов я, брате, зароблять. І де вже ноги не носили! Поки ті гроші заробив (Т. Шевченко); Догори́ (рідко вверх) дном (нога́ми, рідко спо́дом) див. догори́; (5) До ноги́, перев. зі сл. вибити, побити, знищити і т. ін. – повністю, остаточно, вщент, до кінця. Палій зробив на поляків засідку і вночі розбив усе військо Потоцького, усі дві тисячі вибив до ноги (з легенди); Проти військ княжих ми сміло, просто йдемо, Твердо певні, що вас до ноги поб'ємо... (П.…