носок[носо́к]

НОСО́К, ска, ч. 1. Зменш. до ніс 1, 2. – Подивилась [жінка] й зморщила носок... (Марко Вовчок); Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить (Номис). 2. Передня частина взуття, панчіх, шкарпеток, ступні і т. ін. Став [Оксен] танцювати гопак на манір лезгинки, пружно викидаючи перед собою носки чобіт (Григорій Тютюнник); Вона вже дивилася під ноги й носками туфель не збивала мерзлих грудочок (С. Чорнобривець). 3. Передня частина багатьох предметів. Ложку треба тримати носком до губів (з наук.-попул. літ.); Лапчастий носок сошника розгортає ґрунт до вологого (з наук. літ.). 4. перев. мн. носки́, ів. Те саме, що шкарпе́тки. На носки́ става́ти (спина́тися і т. ін.) / ста́ти (зіп'ясти́ся і т. ін.) <�Става́ти / ста́ти на па́льці (навшпи́ньки)> див. става́ти. ○ (1) На носка́х, у знач. присл. – спираючись на передню частину ступні; навшпиньки. З класу виходили [діти] тихенько, на носках (Є. Кравченко).