нотація[нота́ція]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
НОТА́ЦІЯ¹, ї, ж. Настанова, повчання із суворим несхваленням, засудженням чиєїсь поведінки, вчинків і т. ін. Огей здригається. В приятелевім тоні він чув докір і нотацію (Олесь Досвітній); Михайликові довелося вислухати довгу й нудну нотацію за задирикуватість та пиху (З. Тулуб). НОТА́ЦІЯ², ї, ж., спец. Система умовних письмових позначень, прийнята в якій-небудь галузі людської діяльності. Була створена [у Київській Русі] і оригінальна система записування музичних творів – так зване стовпове знамення, або крюкова нотація (з наук. літ.); Система умовних позначень полів на шахівниці, фігур, а також розташування і переміщення цих фігур називається шаховою нотацією (з навч. літ.).
«нотація» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | нота́ція | нота́ції |
| Родовий | нота́ції | нота́цій |
| Давальний | нота́ції | нота́ціям |
| Знахідний | нота́цію | нота́ції |
| Орудний | нота́цією | нота́ціями |
| Місцевий | нота́ції | нота́ціях |
| Кличний | нота́ціє | нота́ції |
Омоніми
Літературні засвідчення
Так само зовсїм невиясненими зістають ся відносини між народною й церковною музикою. Зрештою сеї остатньої ми й відреставрувати не можемо. Найдавнїйша нотація (т. зв. кондакарне знамя), що пізнїйше вийшла з уживання, досї не розвязана зовсїм. Назад поза XV вік взагалї дотепер не удало ся піти в читанню нот (так званого знаменного письма, що з певними відмінами задержало ся досї у великоруських раскольників, як і друге старе „письмо” — „демественне”).…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)