нудота[нудо́та]

нудо́та -и, ж. 1》 Те саме, що нудьга 1-3). 2》 Неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання. Мозков а нуд о та — нудота, яка виникає при будь-яких органічних захворюваннях головного мозку. Рефлект о рна нуд о та — нудота, яка виникає як відповідь на подразнення рецепторів різних органів.

НУДО́ТА, и, ж. 1 . Те саме, що нудьга́ 1–3. Видко було і панів, що сиділи у великій нудоті і старались мати поважний вираз обличчя (Леся Українка); Не треба мені тії слави людської, .. Самі-бо, як сльози, з нудоти тяжкої Ці думи та співи мої ізросли (І. Манжура); Така нудота, хоч скачи в воду. Все однакове, болісне. Ходив сьогодні понад воду і згадував (Мирослав Ірчан). 2. Неприємне, млосне відчуття у шлунку й горлі, після якого часто настає блювання. Знехотя підвелася вона, поїла і раптом відчула нудоту (З. Тулуб); В плечі боліло, аж нудота підступала до горла (Ю. Бедзик). ○ (1) До нудо́ти – дуже, надзвичайно, великою мірою (про те, що набридло, приїлось, викликає роздратування). Щодня було те саме. Ноги, немов непотрібні, .. і очі, теж наче зайві, байдужно приймали все до нудоти знайоме (М. Коцюбинський); До нудоти одноманітно повторювалась та ж сама сцена (Ю. Шовкопляс).