нудьгувати[нудьгува́ти]

нудьгува́ти - у ю, - у єш, недок. 1》 Відчувати нудьгу (у 1, 2 знач. ). 2》 за ким – чим , по кому – чому , без кого – чого і без додатка . Перебувати в тривожно-очікувальному стані; непокоїтися, журитися.

НУДЬГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1 . Відчувати нудьгу (у 1, 2 знач.). Якову немає роботи. Нудьгує Яків, зникає часом з двору (Панас Мирний); Нудьгував цілий день і тепер нудьгую в своїй кімнаті, номері “Брістоля” (С. Васильченко); – Клубу в селі нема, молодь нудьгує, а він [голова сільради] собі папери перечитує (Григорій Тютюнник). 2. за ким – чим, по кому – чому, без кого – чого і без дод. Перебувати в тривожно-очікувальному стані; непокоїтися, журитися. – Що ж ти, Василино, не нудьгуєш за своєю Комарівкою? – спитав ласкаво панич (І. Нечуй-Левицький); Олександра нудьгувала в службі. Думки її рвались поза обсяг щоденщини; вона бажала кращого, празникового життя (М. Коцюбинський); Батальйон одержав нарешті пошту .. Сагайді не було нічого. Він, видно, нудьгує і не знаходить собі місця (О. Гончар); Їм сниться: робота прийшла до рук, нудьгують обоє по ній (М. Шеремет); [Шалімов:] Я бачу, ти тут не нудьгуєш без мене. Швидко знайшла собі кумира (І. Кочерга). (1) Нудьгува́ти сві́том – те саме, що Ну́ди́ти / зану́ди́ти [бі́лим] сві́том (див. ну́ди́ти ). [Палажка:] Он нещасна Химка, теж по-модному захотіла жити, та тепер і нудьгує світом (Панас Мирний).