обережний[обере́жний]

обере́жний -а, -е. 1》 Який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності; обачний. || Який робиться, здійснюється обдумано, обачливо, з урахуванням можливої небезпеки. || Стриманий, нервучкий у рухах, поведінці. || Який робиться, здійснюється без зайвої різкості; слабкий; стриманий, тихий (про рухи, звуки і т. ін.). 2》 Який дбайливо, розумно поводиться з чим-небудь. || Який тактовно, делікатно поводиться, обходиться з ким-небудь. || Стриманий, неквапливий у висновках, оцінках і т. ін.

ОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. 1 . Який поводиться стримано, обдумано, передбачливо, не наражаючись на можливу небезпеку, неприємності; обачний. Кармелюк був обережний і до себе приймав тільки людей певних і випробуваних (В. Кучер); Хлібороб був собі тихий, роботящий чоловік, дбайливий, обережний (Марко Вовчок); // Який робиться, здійснюється обдумано, обачливо, з урахуванням можливої небезпеки. Майор пильно стежив за обережними, точними і чіпкими ривками Черниша вверх по камінню (О. Гончар); // Стриманий, нервучкий у рухах, поведінці. Тихцем ступали обережні коні, Нашоршившись на шуми польові (М. Бажан); Коли йшла [Неля] містечком, струнка, з замріяними очима, обережна в кроці, наче несмілива, то її скромність здавалася кокетством (Ірина Вільде); // Який робиться, здійснюється без зайвої різкості; стриманий, тихий (про рухи, звуки і т. ін.). Приглушені, обережні кроки з садка перервали Дмитрові дум…