оберігати[оберіга́ти]

оберіга́ти - а ю, - а єш, недок. , оберегт и , -еж у , -еж е ш, док. , перех. 1》 від кого – чого , із спол. щоб і без додатка . Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого. || Дбайливо доглядати, піклуватися, запобігаючи чому-небудь небажаному, небезпечному. || Запобігати пошкодженню, псуванню, руйнуванню. Оберігати спокій . 2》 Стежити, наглядати за збереженням, цілістю, недоторканістю і т. ін. кого-, чого-небудь; охороняти, стерегти. || Дбати, піклуватися про збереження, цілість і т. ін. чого-небудь. 3》 перен. Бути перешкодою для негативних дій, впливів і т. ін.

ОБЕРІГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЕРЕГТИ́, режу́, реже́ш, док. 1. кого, що від кого – чого і без дод. Захищати, боронити від кого-, чого-небудь небезпечного, шкідливого. Пішов лис до царя і каже: – Ваша величність, дозвольте мені завідувати курниками і оберігать курей од ворогів (з казки); Тільки один димар нагадував, що то .. людська оселя, що оберігала людей од звіра й од лихої години (Панас Мирний); // Дбайливо доглядати, піклуватися, запобігаючи чому-небудь небажаному, небезпечному. Сагайду – особливо під час бою – оберігали пильніше, дбали за нього ретельніше, ніж за Кармазина (О. Гончар); Федір був у сім'ї єдиною дитиною .. Його ретельно оберігали, щоб він, боронь боже, не змерз на морозі і щоб йому не стало жарко на сонці (Д. Ткач); Я й тебе обережу, як братик сестрицю (Г. Квітка-Основ'яненко); // Запобігати пошкодженню, псуванню, руйнуванню. Доглядатиму, стерегтиму, оберігатиму тепер той лісок – і вдень, і вночі (Л. Яновська); Необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станин [верстата], тобто оберігати їх від забоїн, подряпин, корозії (з навч. літ.). 2. кого, що. Стежити, наглядати за збереженням, цілістю, недоторканністю і т. ін. кого-, чого-небудь; охороняти, стерегти. Вона [рота] нестиме караульну службу: охоронятиме бойовий прапор училища, склади, словом, оберігатиме все те, що треба оберігати (І. Багмут); Соцького Кирила прислано з волості за нею, щоб доставив на місце – провів і оберіг її в дорозі (Панас Мирний); // Дбати, піклуватися про збереження, цілість і т. ін. чого-небудь. Оберігаючи свою коштовну здобич, Сагайдачний рушив на Січ Азовським морем (З. Тулуб). 3. кого, що від чого, перен. Бути перешкодою для негативних дій, впливів і т. ін. Суворість оберігала його горду душу від марнолюбства й суєти (О. Довженко); Він [лист] колись таку приніс любов, Яка мене оберегла від смерті (Л. Дмитерко). Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь див. берегти́ ; (1) Оберіга́ти сон (спо́кій) – не дозволяти турбувати кого-небудь під час сну, відпочинку і т. ін. Мати оберігала сон Михайликів (О. Ільченко); Стояв [Фока] біля хати, оберігаючи спокій отамана (В. Гжицький).