обман[обма́н]

обма́н -у, ч. 1》 Неправдиві слова, вчинки, дії і т. ін. || Невідповідність істині; те, чого немає насправді; брехня. 2》 чого , який . Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; омана. Оптичний обман .

ОБМА́Н, у, ч. 1 . Неправдиві слова, вчинки, дії і т. ін. Втекти, вирватись звідси [зі спецшколи] – ось його найжагучіша потайна мета, і задля неї він не зупиниться ні перед чим, ні перед яким обманом, піде на лестощі, на хитрощі, на будь-яке крутійство (О. Гончар); Давно люди зрозуміли, що багатство можна нажити двома способами: або творити його своєю працею, або відібрати його силою, обманом в інших (із журн.); – Я хочу одного: спокійного, чистого життя, щоб не було ні обману, ні бруду, ні несподіванок (В. Собко); // Невідповідність істині; те, чого немає насправді; брехня. [Нартал:] Я сам себе дурив, що їх [ворогів] люблю .. Але ж обманом неба не здобути (Леся Українка). 2. чого, який. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; омана. Десь і зараз далеко з берега ніби чується пісня – ні, тільки вчувається. Коники сюркочуть – ні, ті…