оболонка[оболо́нка]

оболо́нка I -и, ж. 1》 Те, що покриває чи окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. 2》 анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. М'яка оболонка мозку . Обол о нка в і руса — оболонка, яка оточує нуклеїнову кислоту віріону або нуклеокапсид. Обол о нка кліт и ни — ліпопротеїдна мембрана, яка відмежовує цитоплазму клітини від оточуючого середовища. 3》 перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст. 4》 тех. Захисні конструкції, покриття; сорочка. 5》 діал. Шибка. II -и, ж. , діал. Ополонка.

ОБОЛО́НКА, и, ж. 1 . Те, що покриває або окутує, оповиває що-небудь зовні, з поверхні. Зверху над деревами стоять в оболонках із срібного туману хрести на дзвіницях та церквах (С. Васильченко); Дуб .. густо сипнув жолудями – тугими, теплими, під мідною блискучою оболонкою яких дрімала до певного часу велика сила життя (І. Цюпа); – Це не просто плями, а гігантські завихрення в газовій оболонці сонця (М. Руденко). 2. анат. Покривна тканина окремих органів, частин організму. Під впливом переливання крові хворий на очах воскресає: шкіра і слизові оболонки рожевіють, охололі кінцівки зігріваються (з наук. літ.); Слизова оболонка, яка вистеляє носову порожнину, має дуже складну будову (з наук.-попул. літ.); М'яка оболонка мозку. 3. перен. Зовнішній вигляд, зовнішня форма чого-небудь, за якою криється певний внутрішній зміст. Коли відкинути містичну оболонку поеми, то можна визнати, що образ д…