образа[обра́за]

обра́за -и, ж. 1》 Зневажливе висловлювання, негарний вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. Не давати в образу . 2》 Почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь зневажливим словом, негарним вчинком і т. ін. 3》 юр. Злочин, що полягає в умисному приниженні честі й гідності особи.

ОБРА́ЗА, и, ж. 1 . Зневажливе висловлювання, недобрий вчинок і т. ін., що спрямовані проти кого-небудь і викликають у нього почуття гіркоти, душевного болю. Довбуш пригадав, скільки перетерпів він образ і насмішок через свою негарну вроду (С. Васильченко); – Я завжди ставився до тебе так, що запропонувати тобі адюльтер замість подружнього життя вважав за найтяжчу образу (М. Руденко); Намислив він [маркіз] випробувати жінчину довготерпеливість нескінченними образами і зневагами (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо). 2. Почуття гіркоти, досади, викликане в кого-небудь чиїмсь зневажливим словом, негарним вчинком і т. ін. В риданні тому вибухнула вся образа, весь жаль, що гнітив цілий день душу Софії (Леся Українка); Тоді Левко, аж колотячись од кривди і образи, підійшов до дівчини (М. Стельмах). ◇ Ковта́ти / ковтну́ти злість (лють, обра́зу і т. ін.) див. ковта́ти ; (1) Кро́вна обра́за – глиб…