обіймати[обійма́ти]

обійма́ти - а ю, - а єш, недок. , обійн я ти, обійм у , об і ймеш, док. , перех. і без додатка . 1》 Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. || Обхоплювати руками чи рукою що-небудь. 2》 перен. Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати і т. ін. кого-, що-небудь (про полум'я, світло, темряву і т. ін.). || безос. 3》 перен. Оволодівати ким-, чим-небудь; повністю захоплювати, полонити когось, щось (про почуття, враження і т. ін.). 4》 перен. Мати в своєму складі. || Включати в сферу своєї уваги, діяльності, в коло своїх інтересів і т. ін. || Сприймати повністю зміст, суть чого-небудь; розуміти, усвідомлювати. 5》 Тісно облягати, огортати (про одяг). || Оточувати, огинати. || Покривати собою. 6》 Посідати, займати (посаду і т. ін.). Обіймати посаду .

ОБІЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБІЙНЯ́ТИ, обійму́, обі́ймеш, док. 1. кого. Обхоплювати кого-небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. І вже обіймає [мати] його й до серця пригортає (Марко Вовчок); Це була дійсність – Лаврін .. обіймав її і шепотів ласкаві .. слова (О. Донченко); Він сирота, – хто без мене його привітає? Хто про долю, про недолю, Як я, розпитає? Хто обійме, як я, його? (Т. Шевченко); // що. Обхоплювати руками чи рукою що-небудь. Сидячи на землі, .. вона обіймала свої коліна (М. Коцюбинський); Він обіймає стовбур старої груші, припадає обличчям до шорсткої порепаної кори (Ю. Смолич); * Образно. Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка). 2. кого, що, перен. Поширюючись, огортати, обволікати, охоплювати і т. ін. кого-, що-небудь (про полум'я, світло, темряву і т. ін.). Плентавсь я тихою ходою берегом річки, не поміч…