обійтися[обійти́ся]

(докон. до обходитися / див. обходитися) I обх`одитися -джуся, -дишся, недок. , обійт и ся, обійд у ся, об і йдешся, док. 1》 без кого – чого . Зараджувати собі в чомусь без кого-, чого-небудь. || чим . Задовольнятися тим, що є, не користуватися нічим іншим, певною мірою обмежуючи себе, свої потреби. 2》 перев. з част. не, без кого – чого . Відбуватися, проходити і т. ін. без кого-, чого-небудь, за відсутності когось, чогось. || безос. 3》 Вимагати певних затрат, коштів; коштувати. 4》 Виявляти своє ставлення до кого-небудь у поводженні з ним; поводитися. 5》 розм. Минати без неприємних наслідків. || безос. 6》 тільки недок. Пас. до обходити 1-5). II обход`итися -ходж у ся, -х о дишся, док. , розм. Звикнути, призвичаїтися до чого-небудь.

(докон. до обходитися / див. обходитися) ОБХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., ОБІЙТИ́СЯ, обійду́ся, обі́йдешся, док. 1. без кого – чого. Зараджувати собі в чомусь без кого-, чого-небудь. Він став обходитись без борошна, без солі, аби не їхати у місто (Л. Яновська); Правда, він сам у душі знає, чого довелося обійтися без коня (М. Стельмах); Без їжі й води ми при тренуваннях обходилися впродовж двох тижнів (О. Бердник); // чим. Задовольнятися тим, що є, не користуватися нічим іншим, певною мірою обмежуючи себе, свої потреби. Нині мусили обходитись .. борщем на обід та яйцями (М. Коцюбинський); Решти води було предосить для самої хазяйки. Хіба згадаєш, скільки разів доводилося обходитись і меншою її кількістю (Ю. Яновський). 2. перев. з част. не, без кого – чого. Відбуватися, проходити і т. ін. без кого-, чого-небудь, за відсутності когось, чогось. Ось бачиш, тепер навіть все до сього часу обходиться без драм, так властивих нашій р…