оклад[окла́д]

ОКЛА́Д, у, ч. 1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації і т. ін.; заробітна плата, що видається за виконувану роботу. Дивуватися було з чого. Коли це добровільно людина в професорському званні погоджується на нижчий ступінь та й ще з нижчим окладом плати? (Н. Рибак); У зв'язку з упорядкуванням заробітної плати запроваджуються нова тарифна система і схема посадових окладів (з публіц. літ.). 2. іст. Грошовий податок. Переважна більшість українських золотарів походила з міщан.., вони мали власні будинки, часто на магістратській або монастирській землі, за що сплачували “оклад” (з наук. літ.). 3. мисл. Оточення звіра на полюванні. Трофеї мисливців виявилися солідними – чотири забитих вовки. Але іншим вдалося вирватись з окладу (з газ.); // Лінія оточення звіра, що позначається якими-небудь мітками (прапорцями, гілками і т. ін.). 4. Металеве покриття, оздоблення на образах, книгах і т. ін. В цей період [друга половина XVII ст.], наприклад, оклади (прикраси) ікон густо покриваються чіткими формами рослинного орнаменту, пишно розшивається квітами церковний одяг (з наук. літ.); Золоторукий знав, що на столик треба покласти .. ще не викінчений оклад для книги (П. Загребельний); Відвідувачі побачать .. стародавні Євангелія в золотих окладах (з газ.). 5. Компрес. Успокоївся душевно панотець обіцянкою їмості, що вона йому на вечір злагодить зимний оклад до ноги (Л. Мартович); Оклади з печеної цибулі роблять добре при болях горла (із журн.). 6. діал. Лишок. Від часу, як Юра розстався з сином.., минув уже рік з окладом (І. Франко).