околиця[око́лиця]

око́лиця I -і, ж. 1》 Віддалена від центру частина населеного пункту. 2》 Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. 3》 рідко . Віддалена прикордонна область держави; окраїна. 4》 у знач. присл. ок о лицею. Обхідним шляхом, манівцями. II -і, ж. Частина головного убору у вигляді обідка, що облягає голову.

ОКО́ЛИЦЯ ¹ , і, ж. 1 . Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник). 2. Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. Блука наш Іванко із села в село, і хуторів не мина .. Обійшов усю околицю і вже степами потяг (О. Стороженко); Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину (І. Нечуй-Левицький); Через яких тижнів два після пожежі у Вітровій Балці по всій околиці пройшли пожежі, як вогняні смерчі (А. Головко). 3. рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (А. Хижняк). 4. у знач. присл. око́лицею. Обхідним шляхом; манівцями. Сердюки теж встряли в розмову, намага…