опадати[опада́ти]

ОПАДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перев. 3 ос. 1. Відриваючись, обсипатися, падати з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди і т. ін.). В кінці греблі шумлять верби, А лист опадає (з народної пісні); Як буде жолудь опадати, як в парку жовкнутиме лист, чекай мене у димний Харків (І. Гончаренко); Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла (Є. Гребінка); Опало на деревах останнє листя (Ю. Збанацький); * Образно. Поза столом сидить на лаві .. сквапний чоловічок – вже давненько не юнак, відколи вже й квіт з його опав, та ще й не трухляк (Марко Вовчок); // Губити листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти і т. ін.). Сади мої, сади зелененькі, Рано цвіли, та пізно опадали! (з народної пісні); Ще не траплялось бачити ніколи, Як плачуть, опадаючи, квітки (П. Воронько); * Образно. – Я ні за кого не хочу, – сказала Настя. – Ото біда, як підождати? Дівчина – це не малина, не опаде (Марко Вовчок). 2. Падати вниз, додолу. Над головою хурчали осколки й опадали, гупаючи, мов груші (О. Гончар); // Руйнуючись, осипатися; обрушуватися, обвалюватися. Двері гримнули сумно, і біля порога опала й розсипалася біла глина (Г. Епік). 3. Спадати, зсуватися з кого-, чого-небудь. Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Б. Грінченко); Бджілки злотисті В квітах літають, Роси перлисті З трав опадають (М. Рильський). 4. Переміщуватися вниз, займати нижче положення; опускатися. Хвиля хвилю наганяє, То зроста, то опадає, То тіка в пітьму (М. Старицький); Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (М. Коцюбинський); * Образно. Вона .. опадала чимраз глибше на дно тої пропасті, яку круг неї і під нею викопало богатство [багатство] її чоловіка (І. Франко); // Осідаючи, знижувати свій рівень. – Вода не буде опадати, бо наші вороги загатили потік (І. Франко); Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (В. Козаченко). 5. Звисати донизу; обвисати. Лазар побачив низеньку людину.., на якій все – вуси, волосся, старий мундир – звисало і опадало, наче довго лежало в воді і тільки що вийняте звідти (М. Коцюбинський); // Безсило опускатися, схилятися донизу (від слабості, втоми і т. ін.). Їхні голови сонні Опадали на груди Й застигали в німому спокої (С. Крижанівський); Він зупинився й підняв руку для хресного знаку, та на півдорозі рука його опала (Я. Галан); * Образно. Напружені нерви одразу опали, як порвані струни (І. Нечуй-Левицький). 6. Осідати на що-небудь, покриваючи його з поверхні (про іній, росу і т. ін.). Сивий іній непомітно й поволі опадає на дерева (І. Цюпа); На зов'ялу удень квітку опаде вечірня роса, і піднімає квіточка головку, розправляє зомлілі листочки (Панас Мирний); // перен. Наставати, починатися. Змрок почина опадати на землю (Марко Вовчок). 7. Зменшуватися в об'ємі, стухати (про пухлини, набряки на тілі). Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (С. Голованівський); // Худнути, западати (про тіло або його частини). Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло..; щоки опали (І. Нечуй-Левицький). 8. розм. Худнучи, втрачати округлість форм (про людину, тварину); спадати з тіла. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Панас Мирний); – Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив?.. Щоб охуд, опав? (К. Гордієнко). 9. перен. Іти на спад, зменшуватися, поступово зникати. Не сумуй, що врода Опадає з личка (П. Грабовський); Марія, не розгинаючи спини, вивертала груддя, копала землю. Опадала сила молодиці (К. Гордієнко). Опада́ють / опа́ли ру́ки див. рука́. ◇ (1) Опада́ти / опа́сти з (із) сил, рідко – ставати безсилим, знемагати від утоми. Не раз в гарячих днях, коли воздух [повітря] аж жаркий, опадаю зовсім із сил (О. Кобилянська). ОПАДА́ТИ², а́є, недок., ОПА́СТИ, опаде́, док., кого, що. 1. Оточувати, обступати кого-, що-небудь навколо, з усіх боків. Килина винесла самовар, котрого в кімнаті опали менші дочки, неначе мухи мед (І. Нечуй-Левицький); Кожному було гарно дивитись, як змарнілі матері опали старшого лейтенанта, дякуючи за подарунок (О. Гончар); * Образно. Опала Коника зима; А Коник не придбав улітку ні зерна (Л. Боровиковський); // Оточуючи, обступаючи, нападати на кого-небудь з усіх боків. В той час, коли свій лук підносив він, Пірати вже опали з всіх сторін (М. Бажан); // Обсідати кого-, що-небудь з поверхні, з усіх боків. – Що таке, Вітя? Вкусило щось? Вітя пролупався, протер очі, сплюнув: – Приверзлося, що опали бджоли (С. Васильченко). 2. перен. Охоплювати, оволодівати (про думки, почуття і т. ін.). Інші думи опадали зосереджене чоло [Ольги] (Я. Качура); Хміль їм враз вилетів із голови, а натомість усіх опав переляк (П. Панч).