особистий[особи́стий]

особи́стий -а, -е. 1》 Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. Особиста власність . Особистий інтерес . Особиста вигода . 2》 Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею. Особ и ста гігі є на — сукупність гігієнічних правил поведінки людини, які сприяють збереженню і подовженню строку активного життя. Особ и сте зр у шення — патологічні зміни складу особи, які характеризуються появою нових властивостей. || Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи. 3》 Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб. Який здійснюється ким-небудь від власного імені. Особисте прохання .

ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1 . Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. – Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене .. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (З. Тулуб); Врізалось мені в пам'ять одне особисте авто, завалене валізками, жінками і дітьми (Ірина Вільде); Особиста власність ; // Закріплений для користування за якою-небудь особою. Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (О. Гончар); Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (з наук.-попул. літ.); // Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її. Особиста охорона ; Особистий ординарець ; // Який є символом певної особи. Писане звичайною машинкою, воно [наукове листування] й походило ніби від якогось механізму, що в кінці автоматично ставив чорнилом свій особистий шта…