отже[о́тже]

о́тже I част. підсил. 1》 Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. || Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні от і. 2》 Уживається з дієсловами наказового способу для спонукання, заохочення до чого-небудь. 3》 Уживається у знач. вставного слова для висловлення підсумку; таким чином. II спол. 1》 Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те. 2》 рідко . Уживається для вираження заперечення, протиставлення у знач. але, проте.

О́ТЖЕ ¹ , част. підсил. 1 . Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; адже. [Сервіллія:] Там був один .. Старий вже дідуган, так той найбільше вабив [хлопця] ... Отже кажуть, що він із ним кудись за Тібр подався (Леся Українка); – Та брешеш! Отже й брешеш! (В. Винниченко); // Уживається для підкреслення наслідку чого-небудь у значенні от і . Отже ж то і змалював він солдата, та ще як? Що, я ж кажу, що живий не буде такий бридкий, як то був намальований (Г. Квітка-Основ'яненко); Зачинили [Кармелюка] у кам'яну .. темницю. Багаті кричали: – Дождавсь, Кармелюк! Отже й заплати Кармелюкові! (Марко Вовчок). 2. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь. – То отже слухай, Христино батьківно, – жартує панич. – Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися... (Панас Мирний); [Лукаш:] Так отже слухай: якщо я тут маю тебе п…