отож[ото́ж]

ото́ж I част. 1》 підсил. , розм. Уживається для вираження зв'язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от. || Уживається для підведення підсумку до сказаного; ото. 2》 спонук. Уживається з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чого-небудь, для висловлення поради, перестороги тощо. 3》 ствердж. , розм. , рідко . Уживається для підтвердження, схвалення чого-небудь у знач. так, егеж, атож. От о ж-то й є ; От о ж-бо й вон о — уживається як повчальна або докірлива вказівка на що-небудь у знач. у тім то й річ. II спол. , розм. Уживається в приєднувальних конструкціях у знач. тому, через те; отже.

ОТО́Ж ¹ , част. 1. підсил., розм. Уживається для вираження зв'язку з попереднім і зосередження уваги на тому, про що буде йти мова далі; так от, і от. Не нам твої діла Судить, о Боже наш великий! Отож вона мені на лихо Та на погибель підросла. Не довелось і надивитись (Т. Шевченко); Тут віжками тугими завертаю Я пам'ять непокірливу назад. Отож, бувало, зранку прибігаю Через городи у Тодосів сад (М. Рильський); – Так! – раптом якось стрепенувся Орлюк .. – Отож я й кажу, що в косовицю ми ходили круг стіжків по насінню (О. Довженко); // Уживається при підбитті підсумку сказаного; ото. Давня приказка каже, що лихо не ходить поодинці, а в парі. Отож те лихо, що відібрало Замфірові хліб, привело з собою й слабість (М. Коцюбинський); Вийшло таки, що індика треба боятися [хлопчикам] , може, гірше, чим гусака. Отож стало на тім, що й поза стодолу не йти (Л. Мартович); Він, вожак, він сам винюхав…