оточення[ото́чення]

ото́чення -я, с. 1》 Дія за знач. оточити 1-3). 2》 Те, що оточує кого-небудь; середовище, довкілля. || Люди, які оточують кого-небудь. В от о ченні кого — разом із ким-небудь, у супроводі когось. 3》 Сукупність предметів, які оточують кого-, що-небудь. 4》 Становище, за якого хто-небудь перебуває в кільці військ противника. || Війська противника, які охоплюють кільцем кого-небудь. || Умови життя, існування кого-, чого-небудь у чужому середовищі.

ОТО́ЧЕННЯ, я, с. 1 . Дія за знач. оточи́ти 1–4. План передбачав оточення й знищення армії Врангеля в Таврії, не допускаючи її відходу в Крим (Ю. Яновський); Танкісти показали себе майстрами оточення ворожих військ (з газ.). 2. Становище, при якому хто-небудь перебуває в кільці військ противника. Денисові стало точно відомо, хто з їхнього батальйону перебуває в оточенні (О. Гончар); Танкісти нищили ворожі машини, не давали їм можливості прорватись з оточення (Ю. Збанацький); // Війська противника, які охоплюють кільцем кого-небудь. Над самою кручею Дністровою кинулися козаки на поляків і прорвалися крізь їх оточення (О. Довженко); Стало ясно – не доїхали посланці до штабу, не проскочили крізь вороже оточення (О. Донченко). 3. Навколишня обстановка, яка оточує кого-небудь; середовище. Лікарі порадили їй змінити оточення і виїхати на село (Леся Українка); Після спектаклів Сашенька і Микола…