отрута[отру́та]

отру́та -и, ж. 1》 Хімічна сполука або суміш речовин, вплив невеликої кількості якої на живу істоту суттєво порушує її функціонування аж до повного припинення життєвої діяльності. || Речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Каталіт и чна отр у та — речовина, що пригнічує активність каталізатора. Мітот и чна отр у та — речовина, що пригнічує процес мітозу. Промисл о ві отр у ти — хімічні речовини, які використовуються на виробництві і можуть негативно впливати на людину. Тр у пні отр у ти — сполуки, що утворюються при гнитті тваринних білкових речовин. 2》 перен. Те, що згубно впливає на кого-, що-небудь, морально розкладає, розбещує когось. 3》 перен. Злість, ненависть.

ОТРУ́ТА, и, ж. 1 . Речовина, здатна викликати отруєння живого організму. Замфір бачив, як возили на Прут важкі залізні бочки. – Отрута, отрута, – шептали молдувани (М. Коцюбинський); Патер спустив додолу очі, приховуючи радість: отрута почала впливати (З. Тулуб); Бджолина отрута давно вже використовується в медицині для лікування багатьох хвороб (з наук.-попул. літ.); * Образно. Всіх зчарувало воно [щастя] навіки, і чари його були отрута. Воно летючою зорею падало в серце і починало горіти (Леся Українка); * У порівн. Вже якось до цього й прижилось горе, не таким здавалось, як першого року, а це знову скаламутило всю душу, отрутою поповзло в кожний закуток, де є жива кров (М. Стельмах); // перен. Те, що нестримно вабить до себе, позбавляючи спокою. [Зінька:] Ох, Романе! отруто ж ти моя!.. .. Не зможу ж, не зможу відірвати тебе від серця!.. (М. Кропивницький); От досі жаль, що я в окулір…