отямитися[отя́митися]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
(докон. до отямлюватися / див. отямлюватися) отя́млюватися -ююся, -юєшся, недок. , от я митися, -млюся, -мишся; мн. от я мляться; док. Те саме, що опам'ятовуватися .
(докон. до отямлюватися / див. отямлюватися) ОТЯ́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. отя́мляться; док. Те саме, що опам'ято́вуватися. Юра отямлюється від того, що його занурюють головою в річку (Ю. Смолич); Щось міцно вдарило його по потилиці, він знепритомнів і отямився в тюрмі (В. Собко); Оця відомість була для мене такою несподіванкою, що довго я попросту не міг отямитися... (І. Франко); Василь довго не міг отямитися, поява Ніни була такою несподіваною, що він не встиг рота розкрити (А. Хижняк); Левко вже хотів щось крикнути різке й зухвале, та раптом отямивсь (І. Цюпа).
«отямитися» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
дієслово · 25 форм · VESUM
Інфінітив: отя́митися / отя́митись
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | отя́млюсь / отя́млюся | отя́мимось / отя́мимося / отя́мимся |
| 2 особа | отя́мишся | отя́митесь / отя́митеся |
| 3 особа | отя́миться | отя́мляться |
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
— Пішли з нами! — гукнули вони Стецькові, підскоком підхопивши його, ще заки він встиг отямитися й збагнути, в яку нову халепу його тягнуть, і Стецько опинився перед Мазепою, що у гетьманському жупані, з якого сипалися блискавки (від чого здавалося, ніби він стоїть то в самій білизні — в майці й коротких штанях, немов збираючися забивати м'яча, далеко молодший і пругкіший,…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger