офіцер
Дані Атласу
Значення
Особа командного та начальницького складу збройних сил, що має військове звання від молодшого лейтенанта до полковника включно. Проходячи сусідню хату, я побачила молодого офіце...
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | офіцер | офіцери |
| Родовий | офіцера | офіцерів |
| Давальний | офіцерові / офіцеру | офіцерам |
| Знахідний | офіцера | офіцерів |
| Орудний | офіцером | офіцерами |
| Місцевий | офіцері / офіцерові / офіцеру | офіцерах |
| Кличний | офіцере | офіцери |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| офіцери | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
— То ще поїздять, — піднімає голову сплячий за сусіднім столом офіцер з маленькими танками у петлицях.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger
Вікіпедія
Офіцер
Офіце́р — особа командного і начальницького складу в збройних силах, на флоті та в інших силових структурах, що позначає переважно військовий ранг (звання). Слово офіцер перекладається як «службовець» і прийшло в українську мову «ахвіцер» через російську мову, коли Російською імператорською армією керували старшини німецького походження, які були підданими Російської імперії, а вихідці з етнічної України служили в ній.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B5%D1%80