охоронець[охоро́нець]

охоро́нець -нця, ч. 1》 Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь. 2》 Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. || Те, що загороджує, прикриває кого-, що-небудь від чогось небажаного, шкідливого, небезпечного і т. ін. 3》 Той, хто захищає кого-небудь, дбає про його безпеку, добробут і т. ін. 4》 Той, хто стежить за дотриманням чогось, піклується про непорушність, недоторканність чого-небудь (звичаїв, законів і т. ін.).

ОХОРО́НЕЦЬ, нця, ч. 1 . Той, хто охороняє, стереже кого-, що-небудь; член охорони (у 2 знач.). Воєвода їде попереду, трохи оддалік десять охоронців, а військо позаду (А. Хижняк); – Пізно вже, – сказав їм Заруба. – Ідіть спочивати, а на буряки, мабуть, доведеться охоронців поставити (В. Кучер); Василенко .. обеззброїв охоронця. Потім арештував усю тюремну обслугу (Ю. Збанацький). 2. Той, хто піклується про збереження чого-небудь, оберігає щось. Неподалік Валу нас зустрічає давній друг Оленчука – рослий літній латиш на скрипучім протезі, охоронець перекопського обеліска (О. Гончар); Треба, щоб кожна людина стала охоронцем дерева, кущика, пагінця... (М. Чабанівський); // Те, що оберігає кого-, що-небудь від небажаних впливів, від чогось шкідливого, небезпечного і т. ін. Надійним охоронцем озимини є лісосмуга (з наук. літ.); Література часто була змушена виконувати функції головного охоронц…