пальник[пальни́к]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
ПАЛЬНИ́К, а́, ч. 1. Прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Зварювальний пальник – це прилад для змішування горючого газу з киснем і одержання постійного концентрованого газового полум'я (з навч. літ.); На пальниках під стерилізаторами затрепетали сині вогники (Ю. Шовкопляс). 2. Частина якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура. Температура у пальнику досить висока (з навч. літ.).
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | пальни́к | пальники́ |
| Родовий | пальника́ | пальникі́в |
| Давальний | пальнико́ві / пальнику́ | пальника́м |
| Знахідний | пальни́к | пальники́ |
| Орудний | пальнико́м | пальника́ми |
| Місцевий | пальнико́ві / пальнику́ | пальника́х |
| Кличний | пальнику́ | пальники́ |
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Пальник
Пальни́к, іноді горі́лка — прилад для спалювання горючої рідини або газу з певною метою. Застосовується, наприклад, у підігрівачах нафти. Пальником також називають взагалі частину якої-небудь установки, де утворюється дуже висока температура. Використовують пальники як для освітлення, так і для нагрівання.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%BA