пані[па́ні]

па́ні невідм. , ж. 1》 Заміжня поміщиця в старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні та Білорусі. || перен. , ірон. , зневажл. Жінка, яка вирізняється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, підкреслено витонченими манерами і т. ін. 2》 Особа жіночої статі, що мала привілейоване становище в дореволюційному суспільстві. || Особа, яка має владу над іншими: володарка, хазяйка. || Жінка, що за зовнішніми ознаками належить до привілейованих верств населення. || Чия-небудь дружина. 3》 В Україні та деяких інших країнах – ввічлива форма звертання або називання стосовно до осіб жіночої статі. || У сучасній дійсності – ввічлива форма звертання, згадування. || Шаноблива форма звертання до жінки в усній народній мові.

ПА́НІ, невідм., ж. 1. іст. Заміжня поміщиця в старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. Опівночі верталася додому в своє село якась багата пані (І. Нечуй-Левицький); Панський улюбленець, він [орел] щодня одержував з ласки пані Софії щедрий раціон – живу, взяту з отари вівцю (О. Гончар); * У порівн. [Явдоха:] А гарно, тату, Галі в окулярах. Так, мов яка дуже велика пані (Панас Мирний); // перен., ірон., зневажл. Жінка, яка виділяється розбещеною поведінкою, нетрудовими звичками, надто витонченими манерами і т. ін. Не велика Стеха пані, тим що сіла в панські сани (Номис); Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока, У жупані; кругом пані, І спереду й збоку (Т. Шевченко). 2. іст. Особа жіночої статі, що займала привілейоване становище у суспільстві до початку XX ст. Марко Вовчок це псевдонім якоїсь пані Маркович. Чи не знаєш ти її адреса [адреси] ? (з наук. літ…