парадигма[паради́гма]

паради́гма I -и, ж. , лінгв. Системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм. II -и, ж. 1》 Сукупність філософських, загальнотеоретичних і метатеоретичних основ науки. 2》 Система уявлень, характерна для визначення етапу розвитку науки, культури, суспільного життя. 3》 Той чи інший приклад або показовий випадок концепції чи теоретичного підходу.

ПАРАДИ́ГМА, и, ж. 1. філос. Сукупність філософських, загальнотеоретичних основ науки; система понять і уявлень, які властиві певному періодові розвитку науки, культури, цивілізації. Найменше порушення цієї парадигми [історії церкви] загрожує непередбачуваним (Б. Олійник); По суті, краще біосферу виражати як нову парадигму сучасного природознавства (з наук.-попул. літ.); Соціокультурна парадигма ; Наукова парадигма. 2. лінгв. Системний ряд форм відмінювання чи дієвідмінювання окремого слова або таблиця таких форм. Найдавніше змішування в парадигмі форм ъ- та о- основ загальнослов'янської мови було викликане потребою усунення нічим не вмотивованих формальних відмінностей в іменниках чоловічого роду (з наук. літ.).