пекучий[пеку́чий]

ПЕКУ́ЧИЙ, а, е. прикм. 1. Який надмірно гріє, палить; дуже гарячий, жаркий. Прив'яле, аж посхиляне бадилля од пекучого сонця, піднімалось, неначе спросоння, під свіжою росою (І. Нечуй-Левицький); Тепер все хмарить і палить, і вітром пекучим несе, але дощу нема (Леся Українка); Сонце все вище й вище. І сьогодні буде такий же пекучий день, як учора (О. Донченко); У темних шахтах, в холодних горах, В пісках пекучих, на бурних водах Підступна й дика, важка й сувора, Не підкорялась рукам природа (М. Гірник); // Дуже великий, сильний (про холод, мороз і т. ін.). Похмуру осінь змінила люта зима з пекучими морозами (В. Козаченко); // Який викликає хворобливе відчуття жару, печії, паління і т. ін. Пекуча згага ухопила Христю за серце. Свирид ще багато дечого розказував про село, про селян, та вона вже не слухала нічого (Панас Мирний); // Який викликає відчуття гострого, різкого болю. В рани глибокі, Рани пекучі Тихо скропіте Роси зцілющі (Микола Чернявський); Все він [ворог] душить, все він глушить, гинуть квіти і трава – це пекуча, це палюча лиходійка кропива (Н. Забіла); Андрій обережно провів пальцями по щоці: пекучий біль, немов хто солі підсипав йому туди (Д. Бедзик); // Який викликає гострі смакові відчуття (про перець, часник і т. ін.). Імбір пекучий на смак і має приємний запах (з наук.-попул. літ.). 2. перен. Який завдає глибоких моральних страждань, мучить, непокоїть. Все, що чекало її цими днями, здавалось їй таким гірким, таким нестерпуче пекучим, що Гашіца воліла б, аби земля запалась під нею (М. Коцюбинський); Рана палала розпеченим залізом, а важкі й пекучі думи не давали забуття (З. Тулуб); // Важкий, болісний, нестерпний (про почуття). Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь! (Марко Вовчок); Пекучий гнів обпалив моє обличчя (М. Чабанівський); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором (Ю. Шовкопляс); // Викликаний важкими переживаннями (про сльози). Грубі, пекучі сльози покотилися по його блідому, замученому, порохом припалому лицю (І. Франко); Вона бреде грузькою стежкою, нічого не бачачи перед собою. Сльози струмками течуть по її обличчю, мовчазні, пекучі сльози горя (М. Чабанівський); // Який вражає, дошкуляє. Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова (Б. Грінченко); Тяжко пишу, зболено розмірковую, словами гіркими наповнюю аркуш, Хай і гарячими, хай і пекучими – Це одна даність (І. Драч); // Гострий, пронизливий (про погляд). Вона прискочила до його [нього] страшна, як дика кицька, з перекошеним ротом, з пекучим поглядом (М. Коцюбинський). 3. перен. Який має велике життєве значення; необхідний, невідкладний. Зазначу тільки свою радість, що власне Ви взяли цю справу в свої руки, бо вже давно почувається пекуча потреба в упорядкуванню видань для люду (М. Коцюбинський); // Який важко побороти, якому важко протидіяти; невідступний. Не малювати, як ми вже твердо переконалися, він не міг. Мусив малювати з якоїсь внутрішньої, пекучої потреби творчості (В. Козаченко).