перебої[перебо́ї]

ПЕРЕБО́Ї, їв, мн. (одн. перебі́й, бо́ю, ч.). 1. Перерви, звичайно ритмічно повторювані, в звучанні чого-небудь, у звуках, які видає хтось, щось. Позіхнув, потягнувся, оддалися в ушах [вухах] перебої поїзда, попливли перед очима поля, полукіпки, переліски (С. Васильченко); З глибини шляху срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стельмах); // Перерва в звуках, які видає діючий мотор, механізм, а також перерва в дії мотора, механізму. Степ. По дорозі летить мотоцикл. Раптом перебої в моторі (А. Головко); Комбайн іде рівно, без перебоїв (Д. Бедзик). 2. Нерівне, неритмічне биття серця. Пульс у дітей молодшого віку ще несталий, часто буває аритмічний (нерівний, з перебоями) (з навч. літ.); В голову прилила кров і чути, як дзвеніла в жилах у голові. Ось-ось, здавалося: ще трохи, ще одним перебоєм пульс – і од тиснення крові лусне череп (А. Головко); Серце, свої перебої покинь, туго, не стукай в скроні (В. Сосюра); // Звукове відчуття сильного, неритмічного биття серця. В Гафійки калатало серце, і в такт його перебоям гупали ІІідпарині ноги (М. Коцюбинський); Максимове серце стукотіло частими ударами, і він подумав, що його перебій чутний Катерині (Н. Рибак). 3. Затримка, припинення в чому-небудь, що періодично повторюється. Радіотрансляційний вузол працював з перебоями (В. Кучер); Це було не так давно: на Місяці змонтували перші лабораторії, але мали місце окремі перебої з м'ясом і м'ясорубками (А. Крижанівський).