перевернути[переверну́ти]

(докон. до перевертати / див. перевертати) переверта́ти - а ю, - а єш, недок. , переверн у ти, -верн у , -в е рнеш, док. , перех. 1》 Повертати з одного боку на інший. || Повертати нижнім або протилежним боком догори. || Перекидати, валити набік. || Листати, гортаючи (сторінки, листки і т. ін.). || Розгрібати й ворушити сіно, траву і т. ін. || Копати, орати землю. || перен. Розглядаючи що-небудь з іншого боку, звертаючи увагу на щось інше, відмовлятися від попереднього. 2》 перев. у сполуч. зі . сл. догори ногами, догори дном. Переривати, переворушувати десь усе чи багато чого-небудь із метою знайти когось, щось. || Робити безладдя, усе перекидаючи. || Різко порушувати усталений, звичайний порядок. 3》 перен. Робити зовсім іншим, різко змінювати. || Викликати в кого-небудь якесь сильне почуття, переживання; хвилювати. || безос. 4》 в що , на що , в кого , на кого , перен. Перетворювати на що-небудь інше, переводити в інший стан, надавати зовсім іншого вигляду. || Заворожуючи, перетворювати в кого-, що-небудь. Перевертати на жарт.

(докон. до перевертати / див. перевертати) ПЕРЕВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., що. 1 . Повертати з одного боку на другий. Її кидають на ослін .. Роберт перевертає Тамару на спину, хапає склянку води і хлюпає в обличчя (А. Хижняк); // Повертати нижнім або протилежним боком догори. Хлопець слухався діда. Коли одна половинка ножа нагрівалася, він перевертав його на другу. Руку все далі й далі гнало (Панас Мирний); Онися перевернула матерію на другий бік і пересвідчилась, що матерія була на лице, та й швиргонула її на стіл (І. Нечуй-Левицький); Іван вихопив у неї з рук мотузку, відтяг саночки до купи гною і перевернув догори полозками (С. Чорнобривець); Я зупинив патефон, перевернув пластинку (Ю. Збанацький); // Перекидати, валити набік. Летять [троянці] і все перевертають, Як мух, Рутульців убивають (І. Котляревський); Вітя варить в казанку кашу. Перевертає, зачепивши ногою, казанок (С. Васильченко); Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати: чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи на морі бунтував, кораблі перевертав... (М. Рудь); Зачервоніється [Оксана], засоромиться, рученьками закриється, перемовчить, та вп'ять [знову] за своє: поратись кинеться й гляди, те розіллє, те переверне, те розіб'є (Г. Квітка-Основ'яненко); // Листати, гортаючи (сторінки, листки і т. ін.). Послухай, Грицьку, лиш! чи це тобі втямки, Як зійдуться було до тебе парубки, А ти було й звелиш граматку їм читати, А сам почнеш було псавтир [псалтир] перевертати (П. Гулак-Артемовський); Лемішка любив молитись Богу довго й голосно, кілька разів одривавсь од молитви, ходив по хазяйству, вертавсь і знов починав бубоніти, перевертаючи листки (І. Нечуй-Левицький); Переверніть пудові журнали та пошукайте, чи нема там чого-небудь такого, як С [ вяченая ] в [ ода ] – і не турбуйтесь, бо, їй-богу, не найдете (Т. Шевченко); // Розгрібати й ворушити сіно, траву і т. ін. Чую я – не спиться моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов (Марко Вовчок); [Денис:] А бери лиш граблі та починай громадити, та, гляди, перевертай траву щоразу (М. Кропивницький); Іван вилами перевертав гній, а в грудях наростала злість на пана (С. Чорнобривець); // Копати, орати землю. Неможливим, над силу людську, здалося їй такий лан двома плугами перевернути (Л. Яновська); Хай мокро на ниві. Хай тяжко орати. Та я переверну ще гори ріллі (С. Олійник); // перен. Розглядаючи що-небудь з іншого боку, звертаючи увагу на щось інше, відмовлятися від попереднього. – Тут-таки [на берегах Дніпра], може, знайдемо пам'ятки, – провадив він далі, – що перевернуть усі теорії про давні народи, які мешкали на цьому терені, і про впливи їх на пізніші культури (Г. Коцюба). 2. перев. у сполуч. зі сл. догори ногами, догори дном. Переривати, переворушувати десь все або багато чого-небудь з метою знайти когось, щось. Не раз узимі .. траплялося, що слід опришка приводить до її хати, далі слід не йде – а приходять пушкарі, перевертають все догори ногами, стіни рубають зі злості, а знайти не можуть нічого (Г. Хоткевич); Перетрусили усе, перевернули усе догори, забрали усі українські книжки, навіть українські ноти... (І. Нечуй-Левицький); * Образно. [Іваненко:] Переверну все місто, але знайду [Варвару] (О. Корнійчук); // Робити безладдя, усе перекидаючи. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Козаченко); – Пораділи, що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату згодні перевернути! (С. Васильченко); // Різко порушувати усталений, звичний порядок. То весела, весела [Мотря] – усе б догори дном перевернула, то зразу, наче зав'яже її, – сидить, думає, думає, часом плаче (Панас Мирний). 3. перен. Робити зовсім іншим, різко змінювати. Прийшла була по неї лиха година з Дону, котра перевернула все її життя (Панас Мирний); Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно революційного хлопця, яким я був до 12 років, я став на 13 році життя – атеїстом (М. Коцюбинський); // Виклика́ти в кого-небудь якесь сильне почуття, переживання; хвилювати. Юнак перевернув усе її нутро (із журн.); // безос. Усе в мене всередині перевернуто з ніг на голову (із журн.). 4. в що, на що, в кого, на кого, перен. Перетворювати на що-небудь інше, переводити в інший стан, надавати зовсім іншого вигляду. Зійшов місяць і почав все перевертати в срібло: по хлібах побігли блискучі хвилі, на траві роса заграла (Грицько Григоренко); [Передерій:] Хіба на те ми маємо свої Статути цехові та привілеї, Щоб з наших прав знущалися пани Та на рабів своїх перевертали! (І. Кочерга); – Я вірила в майбутнє, мною керувала любов до тебе. Та життя перевернуло віру на зневір'я, щирість на брехню (П. Колесник); // Заворожуючи, перетворювати в кого-, що-небудь. Перевернув [чарівник] Сороку в Дулю. Так і осталася вона (Л. Глібов). ◇ (1) Переверну́ти (зру́шити, ру́шити) / верну́ти (ру́хати) го́ри – виконати велику, навіть неможливу роботу; зробити дуже багато. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи: чи в плузі, чи в возі – ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М.…