перегукуватися[перегу́куватися]

перегу́куватися -уюся, -уєшся і рідше перегук а тися, - а юся, - а єшся, недок. 1》 з ( між , поміж ) ким , через що і без додатка . Обмінюватися з ким-небудь голосними криками, словами і т. ін. || Давати знати одне одному про себе голосними вигуками, криками, піснями і т. ін. || Обмінюватися якими-небудь сигналами. || Відгукуватися на який-небудь звук (про луну); відлунюватися. || Одночасно або навперемінно видавати голосні звуки (про тварин). || Звучати відповідно до яких-небудь інших звуків, в унісон. || Видавати голосні звуки по черзі в різних місцях. 2》 перен. Бути схожим на кого-, що-небудь, нагадувати когось, щось. 3》 Пас. до перегукувати .

ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, рідше ПЕРЕГУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. з (між, поміж) ким, через що і без дод. Обмінюватися з ким-небудь голосними криками, словами і т. ін. Хлопці вгляділи Марію й почали перегукуватись з нею (І. Нечуй-Левицький); Розходилися з улиці по домівках. Дівчата перегукувалися одна з одною, щоб не так було страшно (Панас Мирний); Десь хтось перегукувався, мабуть через річку, що протікала поблизу (Д. Ткач); Поранені кликали на допомогу. Сусіди перегукувались між собою, довідуючись, хто з них живий (О. Гончар); * У порівн. Під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій.., наче вони б перегукувались (Марко Вовчок); // Давати знати одне одному про себе голосними вигуками, криками, піснями і т. ін. Сторожі перегукувались ясеновими калаталами (В. Кучер); Вівчарі щовечора, ведучи до кошар свої отари, перегукуються між собою чабанськими співанками (С. Чорнобривець); // Обмінюватися якими-небудь сигналами. Володя чув, як перегукувались радіостанції пароплавів та полярних островів (М. Трублаїні); // Відгукуватися на який-небудь звук (про луну); відлунюватися. Від усіх тих голосів, злитих в собачий хор, пішла стоголоса луна перегукуватись нетрями (Ю. Збанацький); У долину за ядрами покотилися хмари чорного диму, по лісу перегукувалася луна (Іван Ле); // Одночасно або навперемінно видавати голосні звуки (про тварин). Коники перестають перегукуватись у траві (Панас Мирний); За вікном згасали зорі, і в гострому передсвітанковому холоді дзвінко перегукувалися треті півні (З. Тулуб); // Звучати відповідно до яких-небудь інших звуків, в унісон. Співали пташки, славлячи весну, і дівчата .. перегукувались з пташками (О. Довженко); // Видавати голосні звуки по черзі в різних місцях. Громові постріли гаубиць через короткий інтервал перегукуються з глухішими розривами (М. Стельмах); Надходив вечір. Десь на Дніпрі перегукувалися пароплави (В. Собко). 2. перен. Бути схожим на кого-, що-небудь, нагадувати когось, щось. Багато можна було б ще нагадати тих рядків з “Кобзаря”, які перегукуються з нашою дійсністю (П. Тичина); Отже, зображення змій перегукується з образами жінок – прехальниць дощу і всяких благ (з наук.-попул. літ.); * У порівн. Звали його модним ім'ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (Іван Ле). 3. Пас. до перегу́кувати. Щоб не заблукати в лісі, грибники домовилися перегукуватися (з газ.).