перемога[перемо́га]

перемо́га -и, ж. 1》 Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Орден Перемоги . Парад перемоги . || Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Перемога в турнірі . 2》 перен. Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь унаслідок боротьби, подолання якихось труднощів. || Ствердження, доведення своєї більшої порівняно з чиєюсь сили, своєї вищості і т. ін. Здобувати перемогу .

ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1 . Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді . – Ой, ні, ще не зовсім перемога! – промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (О. Довженко); Знали, що воно має от-от пролунати, були певні цього, повторювали його протягом усієї війни, а тепер вимовляли так, ніби вперше почули, ніби ніколи раніше не знали цього слова, не здогадувалися про його красу й велич. Перемога! (П. Загребельний); // Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (О. Гончар); Перемога в турнірі. 2. перен. Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь у результаті боротьби, подолання якихось труднощів. Гуща і Прокіп перемогли .. Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними…