переправа[перепра́ва]

перепра́ва -и, ж. 1》 Дія за знач. переправляти I, переправити I 1) і переправлятися , переправитися 1). 2》 Місце, де переправляються через яку-небудь водну перепону. || Споруда чи пристрій, за допомогою якого переправляються через яку-небудь водну перепону.

ПЕРЕПРА́ВА, и, ж. 1 . Дія за знач. переправля́ти ¹ , перепра́вити ¹ 1 і переправля́тися, перепра́витися 1. Місце справді було вигідне для переправи, бо доволі було кордонному козакові загнути за виступ, – і коліно річки зникало йому з очей (М. Коцюбинський); На березі іще раз Цілував дівчаток любих; Бо вони за переправу Тільки сю приймали плату (Леся Українка); При переправі через невелику, але бурхливу річку посковзнувся Дмитріїв кінь і Дмитрій упав у воду (А. Хижняк). 2. Місце, де переправляються через яку-небудь водну перепону. Кавалькада повільно спустилася до переправи і потрапила в непрохідну гущавину людей та возів біля розведеного на ніч моста (З. Тулуб); – Он звідти, – показав учитель, – і тепер показують місце старовинної переправи через Дніпро – з полтавського боку до нас (Ю. Яновський); // Споруда чи пристрій, за допомогою якого переправляються через яку-небудь водну перепону. Тисячі найрізноманітніших засобів переправи – баркасів, човнів-душогубок, плотів, бочок, дощатих воріт і всього, за що тільки могла вхопитись людина, щоб не потонути, – все рушило на людських плечах через зарості до Дніпра (О. Довженко); Він хоче тут зробити переправу, на лівий берег вимостити гать (І. Гончаренко); Нижче по Дунаю, на південь від Будапешта, сапери протягом одної ночі навели переправу (О. Гончар).