перетинати[перетина́ти]

перетина́ти - а ю, - а єш, недок. , перет я ти і перетн у ти, -тн у , -тн е ш, док. , перех. 1》 Розсікаючи, розділяти на частини. || безос. || перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати. 2》 Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку. || Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку. || Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам). || Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.). || перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки). 3》 Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір. 4》 Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь. || Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь. || Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами. || Бути перешкодою, заважати кому-небудь. 5》 перев. у сполуч. зі сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі. || безос.

ПЕРЕТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТЯ́ТИ, ПЕРЕТНУ́ТИ, тну́, тне́ш, док., що. 1 . Розсікаючи, розділяти на частини. Треба було так його [ножик] насталити, щоб .. волосочок перетинав (Марко Вовчок); Біжу до шибениці я – петлю ножем перетинаю (П. Тичина); З уланом рубався [батько], та невдало, – шабля ворога перетнула ключицю – тільки хряснуло (В. Речмедін); // безос. Тут ми мусили перепочити, фурман зв'язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут голобельної (Олесь Досвітній); // перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати. І от тепер смерть постає перед нею, перетинає її життя, так раптово і безглуздо! (Г. Коцюба); [Кассандра:] О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! (Леся Українка); Та куля перетнула Гаряче серце (А. Малишко). 2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку. По долині, як духи, проходять людські темні силуети. Вони швидко перетинають її і зникають всередині придорожньої юрти (В. Гжицький); Вони перетяли круту вузьку вулицю і спустились каменистою стежкою до моря (М. Коцюбинський); Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город (Григорій Тютюнник); // Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку. Фронт перетнув житній лан навпіл (Ю. Мушкетик); Десь з другого боку селища перейшли [партизани] кладкою ручай, що вискочив з переліска .. і перетнув те селище навпіл (Іван Ле); // Розташовуватися упоперек чого-небудь. Церква з домом священика перетинає вулицю якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький); // Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам). Тонкий шрам від ворожої шаблі, що перетинав праву щоку Турбая, робив його обличчя грізним, нещадним (М. Руденко); Куточки губ йому стали гострі, а лоб перетяла різка зморшка (Я. Гримайло); // Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.). Сарай перетинає сонячний промінь (О. Довженко); Тіні від дерев у садах перетинали вулиці (О. Десняк); Промінь увійшов крізь вікно, перетяв підлогу і ліг на стіл (Ю. Смолич); // перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки). На море насунув туман. Свист вітру й морського гулу часом перетинала сирена (Ю. Яновський); Зненацька перетяв німу тишу гомін дзвінків, що задзеленькотіли на подвір'ї (А. Крушельницький). 3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір. М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика, перетинає його в несподіваних напрямах (В. Собко); Поїзд Алма-Ата – Москва перетинає безконечні простори (А. Малишко); Аж ось, здається, наче хто приснув! З-за [гори] скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ (Панас Мирний); Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани (О. Гончар). 4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь, намагаючись затримати. В степах донецьких б'ються шахтарі, перетинають ворогу дороги (В. Сосюра); Яничари намагалися перетяти їм дорогу, але божевільні від жаху рекрути з нелюдською силою напали на них (З. Тулуб); Перед самим гуртожитком їм перетяв дорогу карнавальний похід (Яків Баш); // Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь. Перетинали [гімназисти] вулиці вірьовками, знімали й перевішували вивіски на крамницях, майстернях і перукарнях (П. Колесник); Чорніла велетенська, звалена буреломом, сосна. Здавалось, що хтось навмисне перетнув нам шлях (Є. Кравченко); // Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами. – Треба перетинати річку греблею (М. Чабанівський); Перетяв Дніпро-Славуту біля Запоріжжя знаменитий Дніпрельстан (Остап Вишня); // Бути перешкодою, заважати кому-небудь. Великі каміння перетинали йому дорогу (М. Коцюбинський); Перед самою греблею їм перетяв дорогу височенний замет (Ю. Збанацький). 5. перев. у сполуч. зі сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі. Мороз гостро перетнув подих, холод защемів на обличчі (О. Копиленко); // безос. Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Л. Смілянський); Любов Степанівна мовчала, їй перетяло горло (С. Голованівський).