печеніги
Дані Атласу
Значення
(одн. печені́г, а, ч.). Тюркські племена, які в VIII-IX ст. кочували між Волгою та Уралом, а в середині IX ст. переселились у Причорноморські степи. Тут, над Дніпром, поліг у би...
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Літературні засвідчення
Тривожнії вісті зі сходу прийшли: Ідуть печеніги по той бік Сули.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger (base form печеніг)
Вікіпедія
Печеніги
Печені́ги — об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у VIII столітті, востаннє етнонім «печеніги» згадується в угорських джерелах кінця XIV — початку XV століття; у візантійських джерелах як «пачинакіти», в арабських — народом «баджнак». Печенізька мова належала до тюркської групи мов у переважної частини населення печенізької держави, провідна верства печенігів користувалася перською мовою, визначну роль відігравали гуно-булгарські мовні елементи. Від кінця IX ст. до половини XI ст. очолювали кочову державу на теренах південної частини сучасної території України.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B3%D0%B8