печеніг
Дані Атласу
Значення
печені́ги.
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | печеніг | печеніги |
| Родовий | печеніга | печенігів |
| Давальний | печенігові / печенігу | печенігам |
| Знахідний | печеніга | печенігів |
| Орудний | печенігом | печенігами |
| Місцевий | печенігові / печенігу | печенігах |
| Кличний | печенігу | печеніги |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| печеніги | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
І розміряли пляц між обома полками, І зійшлися ті два й обнялися руками; І не встиг печеніг ні зирнуть, ні дихнуть, Затріщали у нього всі ребра і грудь, І роззявився рот, очі кров'ю зайшли, І мертвого його рус поклав на земли.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger
Вікіпедія
Печеніги
Печені́ги — об'єднання тюркських та інших племен, що вперше згадується у VIII столітті, востаннє етнонім «печеніги» згадується в угорських джерелах кінця XIV — початку XV століття; у візантійських джерелах як «пачинакіти», в арабських — народом «баджнак». Печенізька мова належала до тюркської групи мов у переважної частини населення печенізької держави, провідна верства печенігів користувалася перською мовою, визначну роль відігравали гуно-булгарські мовні елементи. Від кінця IX ст. до половини XI ст. очолювали кочову державу на теренах південної частини сучасної території України.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%87%D0%B5%D0%BD%D1%96%D0%B3%D0%B8