писатися[писа́тися]

ПИСА́ТИСЯ, пишу́ся, пи́шешся, недок. 1. що і без дод., перев. 3 ос. Вживатися за існуючими правилами у написанні, на письмі (про літери). Пишеться не так, як говориться. 2. що, перев. 3 ос. мин. ч. Створюватися (про який-небудь текст, твір і т. ін.). – Може, почитаємо? – Е, не хочу, докучило... Що там в тих романах... Не знаю, для кого вони пишуться (М. Коцюбинський); Осокін знав, чим найкраще можна підкупити довір'я працівників редакції. Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Д. Ткач); – Ви думаєте закон, як дишло: куди повернув, туди й вийшло? Тепер нема такого! Теперішній закон не про вас писався! (М. Стельмах). 3. без дод., безос., перев. із запереч. не, розм. Про наявність натхнення, бажання писати. [1-ша панна:] У вас чудна натура, ви, наприклад, казали, що вам тут не пишеться, а тим часом ви на лоні природи... (Леся Українка); Не знаю, як кому – мені в такій порі, Таких от вечорів завалистих зимових, Найкраще пишеться (І. Вирган); Я не хотіла писати, поки не з'ясується з його станом здоров'я. Та й не писалося (І. Муратов). 4. ким, чим, заст., розм. Значитися, числитися ким-, чим-небудь. – І тепер опошнянці зовуть його [містечко Опошню] городом, хоч воно всюди містечком пишеться... (Панас Мирний); // Іменувати себе ким-небудь у паперах, документах і т. ін. Не знать допевно, від чого Той князь наш надполтванський (Чи від плоско́го чола, чи ума?) Писався “князь Площанський” (І. Франко); Потім деякі Стадницькі почали писатися Стадниковими (М. Стельмах); // у що. Зараховувати себе до якоїсь соціальної групи, угруповання, закладу, роблячи відповідний запис. – Тутечки усі люди живуть доступні такі, привітні... жалко вам буде їх кидати .. – Та ми сюди на селище прийшли, у земляни пишемось любчівські (Марко Вовчок); – Стражники їздили на конях, – розказував Грицько Вересай, – і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Ф. Бурлака). 5. Пас. до писа́ти 1, 4–6. То писався рукою художника разом і обвинувальний акт та вирок фашизмові і наш лист у вічність, до тих, хто залишиться жити, хто народиться після нас (В. Козаченко); Перебування Пушкіна на Україні – це було заслання. Але .. поет не тільки залишився поетом, але й незмірно зріс у своїй творчості – адже тут писався “Онєгін”! (М. Рильський); Каленик Романович, надівши окуляри, підсів до четвертої сторінки газети, де містилися політичні відомості з широкого світу, писалося про атомну й водневу бомби, про скорочення армій (І. Сенченко); Било козацтво в ту війну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писався власним прізвищем (П. Куліш).