питати / запитати[пита́ти / запита́ти]

пита́ти - а ю, - а єш, недок. 1》 кого – чого , в кого , також із додатковим реченням і без додатка . Звертатися до кого-небудь із запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач. ). || Викликати учня відповідати урок, завдання. || перен. , у сполуч. зі сл. очі, погляд і т. ін. Поглядом виражати питання; дивитися запитливо. 2》 про кого – що і без додатка , розм. за кого – що , об чім . Розпитувати, довідуватися про кого-, що-небудь. || перен. Намагатися дізнатися про своє майбутнє, про щось невідоме ворожінням, обрядами і т. ін. Питати броду . 3》 кого , що , чого , також із додатковим реченням . Звертатися до кого-небудь із проханням про одержання чогось, за якимось притулком і т. ін. || Звертатися до кого-небудь за порадою, дозволом, згодою і т. ін. || Вимагати виконання, дотримання чого-небудь. 4》 Вимагати відповідальності за дії, вчинки і т. ін.…

ПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кого, чого, в кого, також із додатковим реченням і без дод. Звертатися до кого-небудь з запитанням, бажаючи дізнатися про щось, з'ясувати що-небудь; ставити питання (у 1 знач.). Один у другого питаєм, Нащо нас мати привела? Чи для добра? чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм (Т. Шевченко); Замовк Чіпка – дух притаїв .. Трохи згодом питає баби: – Ви казали, бабусю, що Бог нас хлібом годує? (Панас Мирний); [Перун:] Пане начальнику, питайте ви свою жінку (І. Франко); Любі мої! Питала я скрізь листів, і в Генуї, і в Неаполі, і в Палермо, але ніде нічого не отримала (Леся Українка); Він, певне, був дуже цікавий знати, хто ми, але не важився питати (Олесь Досвітній); // Викликати учня відповідати урок, завдання. – Доря! – Доря стояв на порозі, сірий і незграбний, у своїх довгих, аж до підлоги, гімназичних штанах, а батько дивився на йо…