пластика[пла́стика]

ПЛА́СТИКА, и, ж. 1. Вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємну, тривимірну форму і виконуються з твердих або в'язких матеріалів; скульптура. Для художників стародавньої Греції людина була невичерпним джерелом натхнення .. Форми прекрасного тіла в русі і в спокої відроджувались в гармонійних образах пластики, в стрункому ритмі ліній (з наук. літ.). 2. збірн. Твори скульптури. Художня промисловість і народні промисли .. Німеччини .. показані [на Лейпцігському ярмарку] порцеляновою та дерев'яною скульптурою, – малою пластикою, як кажуть німці (І. Волошин); Знаряддя праці, кераміка і глиняна пластика тиської культури схожі на трипільські (з наук. літ.). 3. перен. Гармонійність і виразність форм, зображень, образів (у живописі, поезії, музиці тощо). Пластику різьби підсилює фарбування окремих частин [виробу] у червоний, синій, зелений, жовтий .. кольори (з наук. літ.); Що ж до зображувальної сили Бажанового вірша, його пластики, музикальності.., то в багатьох випадках поет досягає справжньої мистецької розкоші (з наук. літ.). 4. Мистецтво ритмічних, гармонійних рухів тіла. Кожну нову вправу виконував [Максим] так легко і спритно, наче це не вимагало від нього жодних зусиль. То було торжество сили, краси, пластики, грації (Д. Ткач); // Загальна гармонія, узгодженість рухів і жестів. Пластика актора має бути не стільки природною, скільки граціозною (з наук. літ.); Пластика в танці.