плесо[пле́со]

ПЛЕ́СО, а, с. 1. Відносно широка, з спокійною течією ділянка річки між двома перекатами, закрутами. Річка розлилась плесами, як добрі озера (О. Стороженко); На закруті, під скалою було .. широке плесо, завглибшки, може, по шию (І. Франко); Річка тече ліниво.., утворила затоки й плеса (Ю. Яновський); // Вільна від заростей, відносно глибока спокійна ділянка якої-небудь водойми. Само озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині (Леся Українка); Як тільки виринув Прохор на чисте плесо, одразу побачив кучеряву голову Карпа, що потай намагався перепливти річку (А. Шиян); * Образно. Коростилевський .. старанно зачісував м'яке рудувате волосся, прикриваючи ним високі залисини і невеличке плесо на тім'ї (Я. Гримайло); // Спокійна, чиста водна гладінь. Над плесом ставу сонні трави (М. Рильський); І останнє, що він ще згадує, – це голубе плесо Дніпра, просторе і рівне (Н. Рибак); * Образно. Блакиттю на гладі асфальтного плеса Відбилися синіх вагонів ряди (М. Бажан); * У порівн. На яру, над лісом, заблищало широким плесом небо (І. Нечуй-Левицький). 2. діал. Грядка чотирикутної форми. Як оце плесо захарастили редькою (Сл. Б. Грінченка).